Глущук Олександр Васильович – майстер різьби по дереву.

Народився у старовинному і красивому місті Дубно , яке багате на свою багатовікову історію , історичні пам’ятки культури і відомих особистостей . Любов до природи перейняв від своїх батьків ,які змалку навчали його доброті , вихованості , любові і терпінню. Любов до дерева і до малювання передалось від батька Василя Адамовича , який є художником від Бога . Навчався в середній школі №8. Ще змалку проявляв великий потяг до майстрування чогось цікавого. З другого класу відвідував авіамодельний гурток в СЮТ , неодноразово був призером Республіканських змагань, за що дуже вдячний вчителю Лисенку В.О. Відпочинки , прогулянки по лісах , літні шкільні канікули в селі Перемилівка, запах деревини – все це, а також вміння майструвати і малювати надихнуло на вступ до професійно-технічного училища №27 за фахом «різьбяр по дереву та бересті» , яке закінчив в 1996р.

9 років викладав різьблення по дереву у Дубенському професійно-технічному училищі №1. В 2007 році закінчив Дніпродзержинський індустріальний технікум за спеціальністю «правознавство» . З 2007року – учасник місцевих,районних,обласних виставок, а також виставок у місті Києві. Створив понад 50 авторських робіт у різних видах різьби по дереву , частина з яких картини виконані у техніці рельєфної та горельєфної різьби. Учасник багатьох виставок у місті Дубно ( день міста , «золота осінь» , «котилася торба» ) , в місті Рівне ( день міста , «туризм і відпочинок - перша регіональна спеціалізована виставка» ). Цікавиться історією міста Дубно , а також історією козацтва , що піднімало віру , єдність та любов до рідної України.

Різьба по дереву – робота кропітка, яка потребує багато зусиль , фізичної і психологічної праці , часу і матеріалу. Наприклад , візьмемо роботу «Слоники» . Робота виконана в стилі горельєфної різьби на яку було витрачено близько п’яти місяців праці . Горельєфна різьба – значний підйом малюнка над фоном , поєднання рельєфної різьби з об’ємною . Спочатку Олександр Васильович декілька тижнів придумував сюжет даної картини , який в ході роботи декілька разів змінювався. Підбір матеріалу , в даному разі це липа зимової зрізки , яка висушувалася природнім шляхом два роки . Після цього склеювався щит по розмірах ескіза . Після того як щит висох переносився малюнок . Потім проводилась чорнова робота ( прорізання контурів малюнка , заглиблення фону , попереднє прорізання всіх частин малюнка ) . Далі виконувалася чистова обробка картини . Подальший етап тонування і лакування . Картина виконана з суцільного щита без доклеювання окремих деталей , що ускладнює дану роботу і додає їй іще більшої складності. Використовувався звичайні стамески різьбяра , а також клюкарзи виготовленні за ескізами майстра.

Девіз в житті – радіти життю , любити , вчитись і творити . Справжня майстерність полягає не в задоволенні кінцевим результатом , а в пошуках нового , виправленні помилок , прислуховуватись до порад і зауважень . За любов творити прекрасне дякує Богові і батькам.

---

Горчук Степан Ілліч

- народився 26.05.1967 р. в с. Софіївка Дубенського району Рівненської області - вишивальник.
В 1985 р. закінчив Рівненське професійно-технічне училище кулінарний відділ, працює кухарем у шкільній їдальні с. Софіївка.
З дитинства улюбленим заняттям було вишивання. Вишиває хрестиком, гладдю. Рушники, серветки, подушки, неодноразово експонувались на районних та обласних виставках народного мистецтва.

---

Лепа Віталій Володимирович

- народився 25.09. 1948 р. в с. Повча Дубенського району Рівненської області-художник. В 1965 р. закінчив Повчанську середню школу. З дитинства любив малювати. Улюблена тема - тема природи. Згодом захопився іконописом. Картини художника зберігаються у Повчанській Свято-Троїцькій церкві, у багатьох односельчан. Картини експонувались на районних художніх виставках. В 2007 році на святі «З народної криниці», яке проводилось у м. Дубно, зайняв перше місце за найкращу персональну виставку своїх картин.

---

---

---

Можна вишити світ,
До якого ти трішечки звик.
Можна вишити вітер,
І птаха сполоханий крик.
Мову квітів, дерев,
Лисенят у пожухлій траві,
Якщо голка – ворожка,
Й нитки, наче нерви, живі.
Якщо совісті жар
Зігріває тебе і … болить.
Якщо ти одержимо
Зупиняєш прекрасного мить.
Якщо вмієш побачити
Сонце у краплі роси.
Якщо душу очистить
Проминаюче світло краси.

27. 09. 2005р. Любов Пшенична

Майстриня художньої вишивки Загальська Леокадія Михайлівна

1944 року народження,
українка ,освіта вища – Тернопільський державний педінститут.

Загальська Леокадія Михайлівна є майстром художньої вишивки, жителька села Верба Дубенського району.
Майстриня займається художньою вишивкою картин. Картини вишивальниці вважають надзвичайними по манері вишивки та підборі кольорів у нитках. Виставки відбувалися і відбуваються і у близькому, і далекому зарубіжжі: Польщі, Білорусії, Чехії, Росії…
Та найбільше знають і люблять твори вишивальниці у Дубні та Дубенському краї. Руки Леокадії Загальської вишили для Дубна герб, а виставки стали традиційними і очікуваними для шанувальників пані Леокадії.
Леокадія Михайлівна знавець своєї справи, приймає активну участь в громадському житті міста і району. Завжди енергійна , діяльна, закохана в мистецтво вишивки, наполеглива в досягненні мети, непримиренна до будь – якої фальші. До роботи відноситься добросовісно, всі свої знання та вміння віддає справі розвитку художнього мистецтва .
Управлінням культури Рівненської облдержадміністрації , управління культури і туризму Рівненського міськвиконкому Леокадії Загальськії видано сертифікат « Кращий майстер народного мистецтва – 2005 року», майстер художньої вишивки, учасниця обласних та всеукраїнських виставок декоративно – вжиткового мистецтва.
Пані Загальська є не лише майстринею вишивки , а й хорошим організатором . Гурт колядників любительського об’єднання « Вишиванка», яким керує Леокадія Загальська в 2006 році отримали подяку за участь в заключному концерті кращих колективів колядників та щедрувальників району « Коляда дзвенить в серцях ».
За свій талант, професіоналізм, працьовитість, Леокадія Загальська неодноразово була нагороджена грамотами, дипломами , а саме:
Почесною грамотою за участь у форумі національних культур України. Грамотою за вагомий внесок у розвиток самодіяльного аматорського мистецтва , як керівник любительського об’єднання « Веселі бабусі ».
Леокадія Загальська користується повагою та заслуженим авторитетом серед своїх товаришів та прихильників її творчості.
Загальська Леокадія Михайлівна.
18 липня 1944 року, м.Дубно, Рівненська область.
Мама – Бабич Ганна Миколаївна , народна вишивальниця, заслужений працівник культури Польщі.
Вчитель хімії , біології.
В 1974 році закінчила Тернопільський державний педінститут, факультет біологія.
( додатково – хімія).
Отримані заслуги за період творчої діяльності.
1968р.- 1978р. вчитель хімії, біології СШ с.Мильча , Дубенського району; 1978 -1999р.вихователь дитячого садка с.Гайки-Ситненські, Радивилівського р-н; з 1993 року – пенсіонер.
1996 року – краєзнавчий музей, місто Рівне;
1998р.- фестиваль культури м.Мронгово, Польща; свято Незалежності, м.Дубно ; музей етнографії, м.Львів.
2001рік – фестиваль культури ( творчий звіт Рівненщини), м.Київ, історико – краєзнавчий заповідник м.Дубно.
2002 рік – виставка в м. Радивилів, с.Верба, с.Ситно ( міста і села Рівненської області).
1990 рік – « Зима» , 1992 рік – « Кобзар», 1992 рік – « Осінній пейзаж», 1993 рік – « Літо» , 1995 рік – « Троянди », 1995 рік « Польові квіти» , 1998 рік – « Архангел Михаїл» , «Прапор міста Дубно», « Лелека», «Сойка», 1999 рік – « Хоругва гімназії № 1 міста Дубна» ,2000 рік – « Робота для комітету з Національної премії ім..Т.Шевченка»,
« Лисички », 2001 рік – « Осінній пейзаж. Мій рідній край», « Балерина», « Вершник», « Анею хранитель».
Статті в газеті «Прапор перемоги» від 4 січня 2002 року « Гладдю вигаптувані полотна», від 15 січня 2002 року , від 16 квітня 2002 року, « Виставка майстерні», газета « Дзеркало» від 23 листопада 2000 року «Вишиванки дубенчанки», газета « Наше дзеркало» від 17 травня 2001 року «Мамине благословення», грудень 2001 року « Розповідь про маму», телепередача Дубенського телебачення « Гість студії» 10 листопада 2002 року, 2000 рік « Бюллетень федерації організацій польських на Україні» за липень №2 « Художня вишивка».
Леокадія натхнена маминим благословенням не символічно, а насправді підхопила у мами голку з рук і зовсім несподівано для самої себе стала вишивати роботи, якими милуються наші сучасники. Вона неодноразово зустрічається з молоддю навчальних закладів, на зустрічах розповідає про свою маму і зачаровує слухачів маминими і власними роботами.

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕРСОНАЛЬНИХ ВИСТАВОК

Загальська Леокадія Михайлівна, народилася 18 липня 1944 року, в м.Дубно Рівненської області.
Вчитель хімії , біології. В 1974 році закінчила Тернопільський державний педагогічний інститут .
Роботи Леокадії Загальської було представлено:

1996р. - краєзнавчий музей в м. Рівне
1998р. - фестиваль культури м. Мронгово, Польща.
1998р. - Музей етнографії, м. Львів.
2002р. - м. Радивилів Рівненської області.
2002р. - с.Верба, Дубенського району, Рівненської області.
2002р. - с.Ситно, Радивилівський район , Рівненської області.
2003р. - середня школа с.Ситно Радивилівського району.
2004р. - м. Київ , фестиваль культури, творчий звіт Рівненщини.
2005р. - м. Дубно історико – краєзнавчий музей.
2005р. - м. Літомєжице, Чехія.
2006р. - краєзнавчий музей м.Березне.
2006р. - краєзнавчий музей м. Костопіль
2006р. - свято міста Дубно (серпень)
2006р. - м. Дубно , фольклорне свято (вересень)
2006р. - м.Соколов-Подляскі, Польща.
2007р. - м. Дубно , районний будинок культури, фольклорне свято (вересень).
2007р. - с. Верба, Дубенського району, Рівненської області – персональна виставка.

---

---

Яковчук Сергій Олександрович

народився 16 вересня 1972 року в місті Дубно. В 1987 році закінчив школу, далі навчання в СПТУ-26 (місто Радивилів).. За професією будівельник широкого профілю. В 1990 році був призваний в армію ( місто Шостака). Ще з дитинства малював, випалював лобзиком, але вважав це звичною справою, бо людина по-своєму талановита. Різьбленням по дереву почав займатися випадково. В 2000 році його познайомили з майстром різьби, і вже перші його уроки дали поштовх до цього мистецтва. Завжди підбадьорювало слово знаного майстра в регіоні Миколи Бондарчука, котрий помітив Божу іскру в хлопцеві, підтримав його наполегливість, бажання творити. А далі самонавчання,перші травми…

Вперше представив Сергій Яковчук власні роботи під час ювілейних святкувань з нагоди 900-річчя Дубна. Вони швидко розійшлися між пошановувачами прекрасного. Спершу були сільнички, хрестики, тарелі, підкови, кухонні дощечки.. Уважно прислухався Сергій до зауважень покупців, став виконувати індивідуальні замовлення. Чи не на першому місці сувеніри, що відображають історію рідного міста : тарелі із вежами замку, Тарас Бульба, комплекс споруд твердині над Іквою, козацькі люльки. Популярні булави, які користуються попитом серед туристів . Їх аж двадцять модифікацій неповторних за формою та з різноманітних порід дерев : липи, сосни, черешні, дуба, вільхи. З повагою ставиться до всіх порід дерев. Часто використовує для оздоблення дефекти від природи дупла ,нарости, сучки, тріщини та ін. Сергій любить виготовляти хрести. Він з трепетом береться за роботу, бо річ передаватиметься з покоління в покоління, як оберіг нашої духовності. Часто виготовляє підсвічники, які задовольняють найвибагливіші смаки замовників.

Майстер оздоблює різьбою меблі, виготовляє дубенську символіку, вмонтовує її у сувенірні пляшечки. Окрім різьблення ще й малює. Від батька перейняв хист до малювання і певний час писав маслом пейзажі, а в деяких виробах поєднує різьбу і малюнок. Відзначився також як фотохудожник . Мріє відкрити власну майстерню, де міг би сам працювати і навчати учнів.

Сергій займається улюбленою справою у вільний від роботи час. Приймав участь у різних виставках як місцевих так і обласних. Його роботи знайшли своїх власників не лише в Україні, а й поза її межами : у Польщі, Чехії, Германії, Англії, Франції, Китаї, Канаді, Італії та ін..

---